Ответ:

Иван Степанович Мазепа (Иван Мазепа-Калединский) (1639 – 1709) – гетман Украины, государственный, политический деятель.

• Родился Иван Мазепа 20 марта 1639 года поблизости Белой Церкви. Образование в биографии Мазепы было получено в Киево-Могилянском коллегиуме. После его окончания Мазепа отправился в Варшаву в Иезуитский коллегиум. Был близок двору короля Яна Казимира, благодаря чему ездил учиться в европейские страны: в Италию, Германию, Францию.

• В 1665 году в биографии Мазепы была занята должность Черниговского подчашего, а в 1669 он стал ротмистром гвардии гетмана Дорошенко. В 1674 году попал к запорожским казакам, где спустя несколько лет стал генеральным есаулом. В июле 1687 года Мазепа стал левобережным гетманом. Участвовал в походах против крымского ханства, организованных Голицыным. Затем Мазепа снискал доверие Петра Великого, ходил вместе с ним воевать в Азов. В 1704 году Мазепа занял правобережную часть Украины

Ответ:

1639, 20 березня – в селі Мазепинці на Київщині народився Іван Степанович Мазепа, військовий та політичний діяч, меценат, гетьман України.

Походив з відомого правобережного українського шляхетного роду Мазеп-Колединських. Закінчив Києво-Могилянський колегіум, Єзуїтську колегію у Варшаві, протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції, Голландії. Грав на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю, був талановитим поетом. Вільно володів польською, італійською, німецькою, французькою, татарською, латинською мовами.

Тривалий час служив при дворі польського короля Яна ІІ Казимира. В 1663-му повернувся в Україну. Вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка (1669), виконував важливі дипломатичні місії. Згодом став довіреною особою гетьмана Івана Самойловича.

Після обрання гетьманом (1687) прагнув об’єднати українські землі в єдиній державі, відродити авторитет гетьманської влади. Припинилася громадянська війна («Руїна»), розпочалося економічне відродження країни, зміцнився міжнародний імідж України.

Спрямовував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові. Фінансував будівництво Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом збудував 12 нових храмів, ще 20 відреставрував, дарував церквам дорогоцінні речі (зокрема – Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають нинішні українські президенти). Відстоював інтереси українського православ’я в суперечках із верхівкою Московського патріархату.

Для оборони південних рубежів побудував Новобогородицьку та Ново-Сергіївську фортеці.

Мазепа подобався жінкам. Однак після одруження з вдовою Ганною Фридрикевич прожив із нею майже 35 років, а по її смерті опікувався двома своїми пасинками.

Прагнення Івана Мазепи розширити автономію Гетьманщини йшли врозріз із політикою російського царя Петра І.

Під час Північної війни уклав угоду зі шведським королем Карлом ХІІ, за якою Швеція мала забезпечити звільнення України з-під влади Москви за допомогу українців у війні проти московитів. Звідтоді всіх українців, що брали участь у національно-визвольному русі, росіяни зневажливо називали «мазепинцями».

Після поразки в Полтавській битві (17 червня 1709-го) відступив у Бендери (Молдова), де й помер у ніч на 22 вересня 1709-го.

За розпорядженням царя Петра І Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. У вересні 2018-го Вселенський патріархат повідомив, що ніколи не визнавав неканонічної анафеми, бо вона була накладена суто з політичних мотивів.