Напишіть есе на тему Чи є проблеми, порушені у повісті Олександра Гавноша \"Неймовірні пригоди Івана сили\" актуальними у наш час.Не пишіть дурниць все одно бали не отримаєте
У творі “Неймовірні пригоди Івана Сили” письменник О.Гаврош порушує багато проблем. Серед них – взаємини батьків і дітей, боротьба між добром і злом, тематика любові й дружби тощо. Всі ці проблеми актуальні й у наш час, бо поки існує людство – вони вічні.
Але на мою думку, є ще одна проблема, яка остається наче «поза кадром», хоча автор натякає на неї у передмові до повісті. Це проблема вшанування пам'яті й незаслуженного забуття. Чому так буває, що люди, чиї імена ще за життя були легендою, міфом і навіть епохою часто помирають у зубожинні (як це сталося з Фірцаком – легендою батярської вдачі). Хто вирішує: слава чи забуття? Чому так буває, що навіть славетний особистий внесок найгеніальніших людей на нашій планеті наче тоне в інформаційному шумі за життя, і лише через деякий час (часто через століття) визнається як дійсно щось неймовірне й геніальне?
Поки ще, особисто для мене, ці питання залишаються не розв’язаними. Але, саме цей твір, ініціював мене задати собі ці питання. І ще зрозуміти, що в нашій країні є ще багато людей, імена яких слід пам’ятати. І не можна допустити, щоб справа їхнього життя даремно зникла. Бо усе найдостойніше і найпрекрасніше повинно служити людям якомога довше. Адже ще Конфуцій говорив, що забуття достойних звеличує негідних.
Ответ:
У творі “Неймовірні пригоди Івана Сили” письменник О.Гаврош порушує багато проблем. Серед них – взаємини батьків і дітей, боротьба між добром і злом, тематика любові й дружби тощо. Всі ці проблеми актуальні й у наш час, бо поки існує людство – вони вічні.
Але на мою думку, є ще одна проблема, яка остається наче «поза кадром», хоча автор натякає на неї у передмові до повісті. Це проблема вшанування пам'яті й незаслуженного забуття. Чому так буває, що люди, чиї імена ще за життя були легендою, міфом і навіть епохою часто помирають у зубожинні (як це сталося з Фірцаком – легендою батярської вдачі). Хто вирішує: слава чи забуття? Чому так буває, що навіть славетний особистий внесок найгеніальніших людей на нашій планеті наче тоне в інформаційному шумі за життя, і лише через деякий час (часто через століття) визнається як дійсно щось неймовірне й геніальне?
Поки ще, особисто для мене, ці питання залишаються не розв’язаними. Але, саме цей твір, ініціював мене задати собі ці питання. І ще зрозуміти, що в нашій країні є ще багато людей, імена яких слід пам’ятати. І не можна допустити, щоб справа їхнього життя даремно зникла. Бо усе найдостойніше і найпрекрасніше повинно служити людям якомога довше. Адже ще Конфуцій говорив, що забуття достойних звеличує негідних.
Объяснение: