Кримінальна психологія досліджує психологічні закономірності, що стосуються формування злочинної установки і задуму, підготовки, здійснення самого злочину, і методи психологічного впливу на нього.
Вивчення особистості злочинця проводиться з метою боротьби зі злочинністю.
Кримінальна психологія вивчає механізми несприйнятливості (імунітету) особистості в криміногенні обставини, специфічні якості психіки особистості насильницьких і корисливих злочинців, а також структуру і специфіку злочинних груп. Дослідження її закономірностей уможливлює розробку рекомендацій в сфері індивідуальної профілактики злочинної діяльності.
предметом вивчення кримінології є дослідження соціалізації особистості злочинця в процесі її формування і становлення.
У процесі мислення зароджується умисел, Розвиваючись за допомогою понять і уявлень, що відрізняються від норм суспільної правосвідомості. Підставою до формування протиправного умислу може стати тип нервової системи, характер або темперамент. Розгляд соціальних і біологічних факторів включає співвідношення їх в ході соціального розвитку і становлення особистості.
біологічна підструктура - Вроджені спадкові якості людини, які побічно впливають через навколишнє середовище. Взаємодіючи, біологічний і соціальний фактори виражаються в індивідуальних якостях особистості і її поведінці, в характері соціальної активності людини. У формуванні цих властивостей беруть участь такі фактори, як виховання, навчання і вплив навколишнього середовища. Передумовою до асоціальної поведінки може стати і вплив психобіологічний фактора у вигляді властивостей психіки і організму в цілому, несприятливо впливають на соціальну адаптацію людини. Дані передумови повинні бути виявлені в зв'язку з проведенням виховно-профілактичних дій, з урахуванням всіх факторів, що визначають відхилення особистості від норм поведінки. Найчастіше вони припускають додаткові коригувальні методи впливу (психолого-педагогічні та медичні) з метою попередження (профілактики) злочинної діяльності індивідів, що володіють несприятливим характером психобиологических властивостей.
психобіологічні передумови можуть бути наступними:
- Патології, що призводять до сексуальних збочень та злочинів;
- Нервово-психічні захворювання, в тому числі психопатія і неврастенія, що підвищують збудливість нервової системи, визначаючи неадекватну реакцію людини, що ускладнює соціальний контроль над діями;
- Спадкові захворювання, в тому числі обтяжені алкоголізмом;
- Психофізичні навантаження, хімічні зміни в складі навколишнього середовища, конфліктні ситуації та ін., Які ведуть до алергічних, токсичних і психосоматичних захворювань.
До причин злочинності відноситься незадоволеність потреб людей, розбіжність між потребами, сформованими в результаті зіставлення з існуванням інших соціальних груп, і можливістю їх реалізації. Це порівняння реалізується в процесі спілкування, масових комунікацій та ін.
При кримінологічної дослідженні важливо розглядати особистість у взаємодії її з суспільним середовищем, яке і породжує злочинну поведінку. Соціальне середовище є не тільки об'єктивні умови і ситуації, що встановлюють поведінку особистості, але і діяльність інших людей, що створюють і змінюють ці умови.
особистість злочинця - Це предмет дослідження кримінології, так як з властивою їй свідомої цілеспрямованої діяльністю вона стає активною взаємодіє стороною. Вона також відображає зовнішні соціальні обставини, які, проходячи крізь особистість і заломлюючись, завжди проявляються в злочинній дії.
Злочинне поведінка, на відміну від правомірної, знаходиться в системі цінностей і орієнтації особистості, її соціальних устремлінь, т. Е. В змістовній сфері свідомості. Злочинність в цілому як явище - це сукупність осіб і скоєних ними діянь.
завдання кримінальної психології - виділення внутрішніх передумов особистості, які, взаємодіючи між мотиваціями особистості і окремими умовами навколишнього її середовища, здатні створювати криміногенні умови для конкретної особистості. Психологічна залежність правопорушників відрізняється в досягненні спільних і особистих цілей для задоволення потреб: вони не здатні змінити свого ставлення до деяких незадоволюючий їх обставинам, що призводить їх до злочинної діяльності.
Объяснение:
Кримінальна психологія досліджує психологічні закономірності, що стосуються формування злочинної установки і задуму, підготовки, здійснення самого злочину, і методи психологічного впливу на нього.
Вивчення особистості злочинця проводиться з метою боротьби зі злочинністю.
Кримінальна психологія вивчає механізми несприйнятливості (імунітету) особистості в криміногенні обставини, специфічні якості психіки особистості насильницьких і корисливих злочинців, а також структуру і специфіку злочинних груп. Дослідження її закономірностей уможливлює розробку рекомендацій в сфері індивідуальної профілактики злочинної діяльності.
предметом вивчення кримінології є дослідження соціалізації особистості злочинця в процесі її формування і становлення.
У процесі мислення зароджується умисел, Розвиваючись за допомогою понять і уявлень, що відрізняються від норм суспільної правосвідомості. Підставою до формування протиправного умислу може стати тип нервової системи, характер або темперамент. Розгляд соціальних і біологічних факторів включає співвідношення їх в ході соціального розвитку і становлення особистості.
біологічна підструктура - Вроджені спадкові якості людини, які побічно впливають через навколишнє середовище. Взаємодіючи, біологічний і соціальний фактори виражаються в індивідуальних якостях особистості і її поведінці, в характері соціальної активності людини. У формуванні цих властивостей беруть участь такі фактори, як виховання, навчання і вплив навколишнього середовища. Передумовою до асоціальної поведінки може стати і вплив психобіологічний фактора у вигляді властивостей психіки і організму в цілому, несприятливо впливають на соціальну адаптацію людини. Дані передумови повинні бути виявлені в зв'язку з проведенням виховно-профілактичних дій, з урахуванням всіх факторів, що визначають відхилення особистості від норм поведінки. Найчастіше вони припускають додаткові коригувальні методи впливу (психолого-педагогічні та медичні) з метою попередження (профілактики) злочинної діяльності індивідів, що володіють несприятливим характером психобиологических властивостей.
психобіологічні передумови можуть бути наступними:
- Патології, що призводять до сексуальних збочень та злочинів;
- Нервово-психічні захворювання, в тому числі психопатія і неврастенія, що підвищують збудливість нервової системи, визначаючи неадекватну реакцію людини, що ускладнює соціальний контроль над діями;
- Спадкові захворювання, в тому числі обтяжені алкоголізмом;
- Психофізичні навантаження, хімічні зміни в складі навколишнього середовища, конфліктні ситуації та ін., Які ведуть до алергічних, токсичних і психосоматичних захворювань.
До причин злочинності відноситься незадоволеність потреб людей, розбіжність між потребами, сформованими в результаті зіставлення з існуванням інших соціальних груп, і можливістю їх реалізації. Це порівняння реалізується в процесі спілкування, масових комунікацій та ін.
При кримінологічної дослідженні важливо розглядати особистість у взаємодії її з суспільним середовищем, яке і породжує злочинну поведінку. Соціальне середовище є не тільки об'єктивні умови і ситуації, що встановлюють поведінку особистості, але і діяльність інших людей, що створюють і змінюють ці умови.
особистість злочинця - Це предмет дослідження кримінології, так як з властивою їй свідомої цілеспрямованої діяльністю вона стає активною взаємодіє стороною. Вона також відображає зовнішні соціальні обставини, які, проходячи крізь особистість і заломлюючись, завжди проявляються в злочинній дії.
Злочинне поведінка, на відміну від правомірної, знаходиться в системі цінностей і орієнтації особистості, її соціальних устремлінь, т. Е. В змістовній сфері свідомості. Злочинність в цілому як явище - це сукупність осіб і скоєних ними діянь.
завдання кримінальної психології - виділення внутрішніх передумов особистості, які, взаємодіючи між мотиваціями особистості і окремими умовами навколишнього її середовища, здатні створювати криміногенні умови для конкретної особистості. Психологічна залежність правопорушників відрізняється в досягненні спільних і особистих цілей для задоволення потреб: вони не здатні змінити свого ставлення до деяких незадоволюючий їх обставинам, що призводить їх до злочинної діяльності.