Михайло Панасович Стельмах — український письменник, драматург, фольклорист. Біографія Михайла Стельмаха коротко розповість про митця, про його життєвий І творчий шлях.
Михайло Стельмах біографія
Народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни Панаса Стельмаха. Мати — білоруска.
У дев’ять років, його віддали до школи. Михайла одразу прийняли до другого класу, оскільки добре читав.
Після закінчення початкової сільської школи вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів. Потім майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі.
У 1933 році закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту.
У 1936 році було надруковано його перші поезії.
До 1939 вчителював у селах Київщини.
1939 року в перші дні війни він був мобілізований до Червоної армії, став учасник німецько-радянської війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, був двічі поранений.
1941 року побачила світ збірка віршів молодого поета – вчителя «Добрий ранок».
Одним із творчих наставників М.Стельмаха був відомий український поет Максим Рильський.
Стельмах михайло біографія короткоЗ 1944 був військовим кореспондентом, працював у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины». Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: «Провесінь», «За ясні зорі» (1942); в 1943 році — в Уфі надрукована книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Юрія Яновського.
У 1949 році був опублікований роман про українське село «Велика рідня». У романах Стельмах «Дума про тебе» та «Чотири броди» (1978) вперше заговорив про український голодомор 1932-1933 р. А враження воєнних років було пізніше описано Стельмахом в романах «Велика рідня», «Правда і кривда».
Після війни, на запрошення поета Максима Рильського, став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР (1945–1953 роки). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6-9 скликань, був заступником голови Ради Національностей.
У 1963 році Михайло Стельмах почав працювати над повістю — «Гуси-лебеді летять», що розповідала про його дитинство. А у 1966 році з’явилася ще одна автобіографічна повість — «Щедрий вечір».
1972 – був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
Помер 27 вересня 1983 у Києві. Похований на Байковому цвинтарі
Ответ:
Народився 11 (24) травня 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни Панаса Стельмаха. Мати — білоруска. Після закінчення загальноосвітньої школи навчався в педагогічному технікумі. Трудову діяльність розпочав у вінницькій газеті «Більшовицька правда».
У 1933 році закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту (першим у селі отримав вищу освіту) і до 1939 року вчителював у селах Київщини; 1939 року був мобілізований до Червоної армії, учасник німецько-радянської війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, був двічі поранений. З 1944 року працював у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины». Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: «Провесінь», «За ясні зорі» (1942); в 1943 році — в Уфі надрукована книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Юрія Яновського.
Після війни, на запрошення поета Максима Рильського, став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР (1945–1954 роки). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6—10-го скликань, був заступником голови Ради Національностей.